Усе життя маючи фінансові проблеми, наш земляк увічнився на банкнотах трьох країн.

Для більшості з нас знайомство з особистістю Т.Г.Шевченка та найтісніше спілкування з його поезією починається у шкільні роки. І у шкільні роки й завершується, залишаючи закарбованими в пам’яті кілька хрестоматійних цитат і… Зізнаюся, що у мене, випускниці 1980-го школи з російською мовою навчання, тривалий час будь-яке згадування про геніальність Тараса Шевченка викликало скепсис і навіть певну ніяковість. Та з розмов з теперішньою молоддю, недавніми випускниками шкіл вже Незалежної України можу зробити висновок, що ситуація мало чим відрізняється. Незважаючи на те, що постать Тараса Григоровича Шевченка наполегливо вкарбовується у символьний ряд Української Незалежності та Державності, сприймається це великою мірою формально, починаючи зі шкільних уроків.

Два унікальні пам’ятники Тарасові Шевченку прикрашають Городище. Один встановлено біля загальноосвітньої школи № 1, а інший – на території медичного містечка районного територіального медичного об’єднання. Це точні копії першого пам’ятника Кобзареві, встановленого на Чернечій горі.

Я розумію, що в читача виникне подив. Як же це так? Такого бути не може! Та виходить, що буває й таке. І було воно не в кого-небудь, а в самого Тараса Григоровича Шевченка. Так, це його рідні сестри – Марії. А щоб довго не випробовувати терпіння читача, спробую дещо навести на шлях істини поки що, так би мовити, поверхнево: Марія Григорівна Шевченко – 1807–1810, Марія Григорівна Шевченко – 1819–1846, Марія Григорівна Шевченко –1824 –1825.