- Ми переглянули велику кількість зображень Тараса: автопортретів, фотознімків, робіт відомих художників, - і скрізь його зображено на темному тлі з важким поглядом, - розповідає Костянтин Шевердін. - Хоча його найперший, ранній автопортрет вважається романтичним, проте ми бачимо зосереджений вираз оличчя на темному фоні. Очі - дзеркало душі, але автор їх затіняє. Навіщо?

   Щоб образ Кобзаря був зрозумілий і доступний, особливо молоді, брати Шеверідни вирішили показати його не настільки суворим і сумним. Додати йому нових рис.

   - Праюючи над портретом зрілого Шевченка, дуже важко було підняти повіки його очей, щоб він не дивися з-під лоба, - розповідають художники. - Починаймо їх піднімати, і погляд стає жорстокішим. Забираємо, починаємо малювати по-новому - знову нічого не вдіється. Коли робиш світле тло, обличчя стає темним. Його треба витягати. 

Все ж, автори свого досягли. Тарас дивиться спокійно, але пронизливо. Ніби запитує: "Ну що ж ви накоїли, сини мої?". Над ним працювали Костянтин і Петро Шевердіни. 

  Робота над проектом захопила й доньку Петра - Настю. Вона - член молодіжної секції Луганського професійно-творчого союзу членів Міжнародної федерації художників, до якої входять її батько й дядько. 

   Костянтин і Петро зізналися, що повність образ свого Шевченка у них ще не склався, але вони до нього вже дуже близько підійшли. Це знову буде спільна робота, яку брати хочуть присвятити своїй мамі - в дівоцтві Шевченко. 

Автор: Алла Антіпова