Сидить стара біля колиски

Де спить малесенький Тарас

А у дворі пташки затихли

І місяць над селом погас

Що ж сниться цьому немовляті?

Красива, сонячна земля?

Чи може сниться йому мати

Що біля хати зустріча?

Стара як гляне на малого

То в неї серце завмира

Вона вже знає, яка доля

На Тарасика чека

Знає, що Тарасик буде

Жити десь на чужині

Та не стане він забутим

Ні на яву ні у ві сні

Буде він вірші писати

Про своє й чуже життя

Весь світ буде пам'ятати

Просина славного буття

*************************************************

Піду візьму я "Кобзаря" у руки

І прочитаю ті всі вірші іще раз

Добра душа зазнала стільки муки

Поки писав цю книгу наш Тарас

Та й зараз як читаєш ці рядки ти

То серце раз у раз щемить

Мабуть це дуже важко зрозуміти

Чому серденько так стискається й болить.

*************************************************

Автор невідомий