Так у сучасній Україні називають      Черкащину. Бо саме тут, у селі Моринцях,  народився геній українського народу Тарас  Григорович Шевченко. Жителі краю  гордяться тим, що вони його земляки, й  завжди намагалися вшанувати пам’ять про  Великого Кобзаря. Цю пам’ять утілюють  пам’ятники, музеї та різноманітні власні  назви, що носять ім’я Шевченка чи пов’язані  з його творчістю.

 Насамперед, це стосується топонімів –  власних географічних назв, зокрема, назв  населених пунктів. На карті області, у  минулому й нині, можна знайти 8 назв, що  походять від імені Тарас. Це села Тарасівка, Тарасівське, Тарасо-Григорівка. П’ять із них походять від імені козаків-першопоселенців і лише три мають відношення до Тараса Шевченка.
Так, село Тарасо-Григорівка Чигиринського району розташоване в Холодному Яру. Відомо, що Т. Шевченко у вересні 1845 року був на Чигиринщині й відвідував Холодний Яр. Він захотів побачити ті місця, звідки починався гайдамацький рух, Коліївщина, про який він так яскраво описав у своїй поемі “Гайдамаки”. У Холодному Яру Шевченко натрапив на невелике поселення й поспілкувався з місцевими жителями. З розмови про події минувшини селяни дізналися, що мають справу з поетом, який так майстерно описав їхнє згорьоване життя. Тарас Григорович справив на них враження простої та доброзичливої людини, що вболіває за долю інших. У 20-х роках на сходці села було прийнято рішення назвати село Тарасівка в честь перебування тут Шевченка. Саме за такою назвою село, як центр сільської ради, згадується в «Списку поселень Черкаської округи» за 1926 рік. Пізніше назва змінилася на Тарасо-Григорівка. У вказаному «Списку…» згадується й хутір Тарасівка (ім. Шевченка) Чубівської сільської ради Медведівського району, який існував у довоєнний час.

Село Тарасівка Чорнобаївського району утворилося під час реалізації Столипінської аграрної реформи. Його першопоселеннями були вихідці з с. Богодухівки. Спочатку село не мало власної назви й на січень 1926 року ще згадується як артикул № 29. Але вже в серпні того ж року, постановою Президії Черкаського окрвиконкому село отримує назву Тара сівка й стає центром однойменної сільради. За словами старожилів, село назвали на честь Тараса Шевченка, творчість якого любили жителі поселення.

Назву Тарасівка має і куток у м. Городищі. Вона походить від погруддя Тараса Шевченка, яке тут установили в 1925 році. На кутку була хата-читальня й школа, яку теж називали Тарасівською. Після війни в цьому приміщенні розташовувалася дитяча лікарня, нині – цех для виготовлення залізобетонних конструкцій. У 2001 році пам’ятник перенесли на інший край міста – до Центральної районної лікарні. Але назва кутка закріпилася серед городищан.
Частина сучасних геогра¬фічних назв поселень походить від прізвища поета. Це села Шевченка Смілянського району й Шевченкове – Звенигородського, а також м. Корсуня-Шевченківського.

Село Шевченка починалося як невеликий хутір Вали. Потім декілька разів змінювало свою назву. У 1843 році, перебуваючи на Смілянщині, Т. Шевченко побував на цьому хуторі. Поет записував тут від старожилів перекази й легенди, пов’язані з історією краю, ділився своїми думками щодо суспільно-політичного ладу тогочасної Російської імперії. Пізніше, як Т. Шевченко став дуже шанованою людиною, хутір, а потім село, в якому він перебував, почали називати Шевченка. Уже в 1922 році жителі вживали цю назву. Як хутір Шевченка Сунківської сільради згадується він і в «Списку...» 1926 року.

У 1929 році на честь 115-річчя з дня народження поета село Кирилівку, де пройшло дитинство Тараса, перейменовано на Шевченкове. Ось як писала про цю визначну «подію» в житті Звенигородщини окружна газета «Радянська думка» від 14 березня 1929 року «Святкування роковин Т.Г. Шевченка в Кирилівці перетворилося на свято колективізації сільського господарства. На честь цього свята на спільній президії ви конкомів окружної, районної і сільської Рад народних депутатів було вирішено перейменувати село на Шевченкове». Слід відзначити, що в цьому випадку зміна назви відбулася не за народною ініціативою, а за владним рішенням згори. Більшовицькі ідеологи взялися спекулювати на імені Шевченка, аби довести близькість великого Тараса до радянської влади.

З ідеологічних міркувань та за вказівкою самого Сталіна відбулося й перейменування м. Корсунь. На честь завершення великої наступальної операції військ I-го та II-го Україн¬ського фронтів 3 травня 1944 року Указом Президії Верховної Ради УРСР за № 34/143 місто Корсунь було перейменовано в м. Корсунь-Шевченківський.
До вказаних Шевченкових назв поселень слід додати й ряд інших, що існували в минулому. Серед них хутір Шевченка, який у 1958 році був приєднаний до с. Товмач Шполянського району; хутір Шевченка, який того ж року був приєднаний до с. Ярошівки Катеринопільського району, селище Шевченка, яке в 1964 році було приєднане до с. Мошурова Тальнівського району та село Шевченкове, яке в 1967 році було приєднане до с. Митлашівки Драбівського району.

Серед Шевченкових топонімів є й такі, що стосуються водних об’єктів. Один із них – Тарасова криниця поблизу с. Михайлівки Кам’янського району. Стоїть вона на території лісфонду колишнього колгоспу «Радянська Україна». Живить криницю під¬земне джерело. Навколо – красивий ландшафт. З 1982 року, за рішенням облвиконкому, криницю охороняють як пам’ятку природи місцевого значення. За місцевим переказом, тут був і пив джерельну воду Тарас Шевченко.

Ще один подібний об’єкт існував у минулому. Це Шевченкова криниця в м. Черкасах на “Митниці”. За спога дами відомого фольклориста С.С.Не¬хо¬рошева, її викопали брати Андрій і Юхим Слюсаренки, у хаті яких бував і обі¬дав Шевченко 18–19 липня 1859 року. Криницю назвали в знак перебування тут поета.
Серед багатьох географічних назв Черкащини, які стосуються мінливостей рельєфу, два мають відношення до Шевченка. Це Шевченків курган на околиці Чигирина й Тарасова гора в Каневі Чернеча гора. Перша назва походить від того, що у вересні 1845 року на вершині кургану поет зустрічався з чигиринськими кобзарями. Тарасова гора – це інша назва Чернечої гори, місця вічного спочинку великого Кобзаря.

Чимало в нашому краї й назв вулиць, що носять ім’я Шевченка. Вони є майже в усіх районних центрах і багатьох селах області. В обласному центрі це бульвар Шевченка, який отримав цю назву в 1923 році.

Джерело інформації :

Газета "Нова Доба", Микола Щербина