Я сьогодні Шевченка читаю,

Скільки мудрості в його рядках!

Мов на ангельських крилах літаю,

Як тримаю «Кобзар» у руках…

 

Мені вчителька подарувала

В день народження книгу святу,

Щоб її я щоденно читала,

(Душу має й сама золоту…)

 

І тепер я з любов`ю читаю,

Вчу напам`ять премудрі вірші.

Наче кадри Шевченка гортаю,

Й озиваються струни в душі…

 

Що за велет! Титан був та й годі!

Він життя нам пророчив нове.

І ходили чутки у народі,

Що не вмер він, а й досі живе…

 

І він бачить усі наші справи,

Хто є друзі, а хто – вороги.

Бачить біди і злети держави,

Й додає нам і сили, й снаги…

 

Щоб жили ми і вчились, як треба,

Й пам`ятали свій корінь завжди,

Щоб любили і землю, і небо,

Й не було щоб чужої біди.

 

Щоб ми разом ходили на свято,

Вкупі завжди з братами були,

Мали друзів завжди і багато,

Щоб боротись уміли й могли.

 

І я вірю: подякують люди,

І згадають, я вірю, про нас.

І тоді нам не соромно буде

За життя, що пророчив Тарас.

м. Ромни 14.23 Автор: Таїсія