Знаєш чом тугою серце облите?
Бо все кохає тебе.
Тільки душі не спокійно все жити,
Бо відчуває що холодом дме.
Холодом темним,чужим,потаємним,

Тим що в оману веде.

Хочу любити-воно ж не дає.
Не дає відкрити душу,сердце показать.

Хочу жити,хочу жити,а несмерті ждать.
Смерть не ту що долю забирає і життя твоє,

А ту смерть що тугою сердце обливає.

А тепер...ти чуєш,як воно болить?!
Моє серце вже не може більше говорить.
Тільки марно говорило,бо не долетить ,

Його біль і його туга до чужого в мить.
Бо та мить триває довго,та не хочу я...
Я  не хочу,чуєш,знати чи чуже їмя чи рідне буде мене гріть!
Хочу жити,хочу жити,

А не боронить своє серденько і душу і життя своє.

Ось, візьми,візьми у руки..я ж не буду брать.

Я не хочу чуже серце колись рідним мать.

Аліна Прилуцька