ВІДРОДИСЯ, ТАРАСЕ!

Відродися, Тарасе, мовою,
Одкровенням, душі розмовою.
Відродися, Тарасе, криницею,
Пульс життя в ній, віддача – сторицею

Того кращого, край чим уславлений.
Твоїм іменем в світі він знаний є.
Відродися білявкою-хатою,
Щедрим колосом, співом крилатим.

Край художник свій пише,
В ньому рай, пломеніє душа,
Драматург словом слід свій залишив,
А поет написав вірша.

Тож, як бачиш, кроками, рухом
Наш народ твоїм серцем живе,
Із твоїм нескореним духом,
З колін вставши, вперед іде.

І, тримаючи кетяг калини,
Біля серця вогонь не згасне.
У ім’я всієї Вкраїни,
Я прошу, відродися, Тарасе.

ТАРАСЕ! ІЗ ТОБОЮ ГОВОРЮ

Тарасе! Із тобою говорю
І кроки у житті своїм звіряю.
Я – жінка, землю цю люблю
І людям віддаю, все, що у серці маю.

Твоя зоря, Тарасе, світить нам,
А слово – дума і молитва чиста.
Не загасити полум’я вітрам
У тих серцях, які живі і променисті.

Дороги наші – мрії здобуття.
Сьогодні Україна має крила,
Розквітне доля, пісня і життя,
Коли синів таких як ти зростила.

Тарасе! Із тобою говорю.
Я – жінка, українка, мати,
Я тут живу, безмежжя це люблю,
Вкраїна це душа і нам про неї дбати.

НАШ ТАРАСЕ, НАШ МУДРИЙ КОБЗАРЮ

Наш Тарасе, наш мудрий Кобзарю,
Подивись на Вкраїну з небес,
Пригорнувшись душею до Рідного Слова,
У серцях ти нащадків воскрес.

Над землею твої вітри віють
Де тополі й вишневі садки…
Пригорнувшись душею до Правди і Віри,
Ти в сьогодні, Тарасе, прийди.

Земля-ненька з сумними очима,
Вишиваний, пшеничний твій край,
Пригорнувшись душею до Честі і Слави,
Ти до Волі Надії їй дай.

Доля-пісня веселкою лине,
Об’єднаймося, друзі, пора!..
Пригорнувшись душею до верб і калини
В зорепаді із Щастя й Добра.

Джерело:       http://muza.dp.ua/?p=1231