Одну з вулиць британського міста Кембридж назвали іменем великого українського поета Тараса Шевченка. Вулиця знаходиться в одному з найвідоміших районів міста - Сіджвік Сайт, де розташована низка гуманітарних і мистецтвознавчих факультетів Кембриджського університету - права, історії, релігієзнавства, середньовічних і сучасних мов. Саме тут був встановлений меморіальний знак на честь Кобзаря. " Тарас Шевченко - один із найбільш безкомпромісних й унікальних "голосів" у сучасній європейській культурі, і цей голос стає все більш почутим і впізнаваним у Великій Британії", - ідеться на сайті Кембриджського університету, який вважається одним із передових вищих навчальних закладів Англії та світу.

Кобзар цілком заслуговує на почесті, якими оточується. Він був більше, як українець, - він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, як поетом, - він був хоробрим войовником за права і волю людей. Він писав вірші, щоб вести рішучий бій за волю. Його поезія - з народу й для народу. Вона подавала надію тим, що впадали у розпач, і спонукала до дії тих, хто без неї погодився б на рабство.

Коло Шевченкових слухачів було таке широке, а вплив був такий великий, що його слова знаходили читача і любов далеко поза кордоном рідної країни. Видання його поезій були такі вартісні, що кожна родина старалася мати дві книжки - Біблію і Шевченка.

"Любов до українського поета цілком зрозуміла і гордість з його досягнень цілком виправдана", - так писав про Кобзаря 36-й президент Сполучених Штатів Америки Ліндон Джонсон.

Кожний, хто починає глибше вивчати творчість Тараса Шевченка, із часом переконується, що вона має світове значення. З цього приводу промовистими є слова польського літературознавця Мар'яна Якубця:" Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі".

Досить цікавими, на мою думку, є також слова одного із найвідоміших американських президентів Джона Кеннеді, які він висловив з нагоди спорудження і відкриття пам'ятника Шевченкові у Вашингтоні у 1964 році:" Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад не тільки у культуру України які він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини".

Під час візиту до вже незалежної України Уільям Джеферсон Клінтон на зустрічі з киянами біля стін Київського національного університету імені Тараса Шевченка назвав геніального Кобзаря лицарем свободи, борцем, що «торував шлях вільній, демократичній Україні».

Твори Тараса Шевченка перекладено всіма слов'янськими мовами, а також німецькою, англійською, французькою, іспанською, японською, хінді, корейською, італійською, малайською та багатьма іншими. Про значну популярність свідчать численні пам'ятники та монументи, встановлені по всьому світу: у Палермо ( Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо. Президент Америки Дуайт Ейзенхауер казав" Дня 13-го вересня 1960-го року, коли підписом я перетворив на закон ухвалу, яка уповноважує будову цього пам'ятника, сподіваюся, що ви влаштуєте урочистість відкриття, яка б відповідала величі Тараса Шевченка. Цей день настав, і ви прийшли тисячами з усіх частин Сполучених Штатів Америки; ви прийшли з Канади, з Латинської Америки і Європи та навіть далекої Австралії, щоб вшанувати пам'ять поета, який так промовисто висловив невмирущу рішучість людини боротися за волю та її незгасаючу віру в кінцеву перемогу".

Творча спадщина поета ретельно вивчалася за кордоном. Цілеспрямований інтерес до поезії формується в другій половині ХІХ століття, свідченням цьому є значна кількість статей і перекладів, переважно польською, болгарською і чеською мовами. Цікаво про Тараса Шевченка висловлюється шведський славіст, референт Нобелівського інституту Шведської академії наук Альфред Єнсен: " В історії всесвітньої літератури мало таких прикладів, щоб 26-літній поет виступив з такими зрілими творами перед народом. В історії світової літератури він поставив собі пам'ятник, сильніший від бронзи". До речі, Альфред Єнсен добре знав українську мову і написав дві книжки про спадщину Кобзаря.

На Заході захоплення творчістю нашого відомого земляка почалося з Австрії. У Франції статті в пресі з'явилися ще в середині ХІХ століття, згодом почали з'являтися переклади творів, які захоплюють французьких митців і читачів. Еміль Дюран у статті 1876 року писав: " Поет, який помер 15 років тому і якого ми хочемо тепер "відкрити читачеві", є народним у найширшому значенні цього слова". Через деякий час ця стаття була перекладена англійською і опублікована в Америці та Англії, саме вона дала поштовх до вивчення творчості нашого співвітчизника у англомовних країнах світу.

Також цікавим  був факт, що в Індії здійснено 22 переклади "Заповіту". З початку ХХ століття здійснюються переклади в Китаї, де нинішній " Кобзар" включає 80 творів. Як про свого сучасника говорив про Шевченка кубинець Мануель Діас Мартінес, який заявив, що український поет "сьогодні живе і бореться за незалежність разом з народами Центральної Америки". В'єтнамський поет Ву Куан Фонг відзначив, що " поезія Шевченка близька і зрозуміла всім волелюбним народам світу, вона нині наснажена високою моральною силою, його твори кличуть поневолені народи до боротьби за свою свободу".

Вивчаючи таким чином значення постаті Тараса Шевченка за кордоном, наскільки він популярний у багатьох країнах світу, на всіх материках. Його вірші надихають і зачаровують людей по всій планеті, і не важливо, який у тебе колір шкіри, національність, наскільки далеко живеш від України і скільки знаєш про її історію.

Таке широке світове визнання ще раз підтверджує актуальність і важливість того курсу лекцій, який ми мали змогу прослухати в рамках відзначення 200-річчя від дня народження поета Тараса Шевченка у Київському національному університеті, який носить ім'я видатного поета. Такі лекції дають змогу студентам різних спеціальностей поглибити свої знання про життя та творчість Кобзаря, а також знайти цікаві моменти в біографії та літературній спадщині, які до цього були невідомими.

Дричик В.О.

Студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка