Намріяв;поставити хату,

Садок посадить над Дніпром

І віку свого доживати 

В хатині,повитій добром.

В саду йому виділись діти

І мати весела при них.

Та смерть не дала порадіти 

З живих несказаних утіх.

Лиш в думах про дітей і дружину

Любовю палкою зігрів.

Поета звела в домовину

Тюремна опіка царів.

Чи ж роду його не зустріти

В прийдешніх,потомних літах?

...У Жовтні Тарасові діти

Ставали під Ленінський стяг!

Біограф перечить не стане-

Були у Шевченка сини;

Коли розривали кайдани,

Боженками звались вони!