Уклін земний священникам верховинам,

Де тінь Тараса на віки-віків,

Душі народної любов і гнів,

Знялась в бесмертя помахом орлиним!

Там ворог був і потоптом звіриним

Топтав святині.Там моїх братів

Лилася кров і сльози матерів 

Квітчали сон синовнім домовинам.

Та встав Тарас,і встав Тарасів син,

І всі брати-народи як один

Знялися сонцем супроти туманів,-

І зловрожа падає стіна,

І непорочний,як зоря ясна.

В багрянім сяйві  виникає Канів.