Червона китайка лежить на столі,

Червона китайка-занрава пречиста,

Над нею летять і летять урочисто

Під небом широким літа-журавлі.

Зійшлися до столу і бойки,і лемки

У вольній сімї з вікової імли.

Червона китайка вкривала Шевченка

Тоді,як поета додому несли.

Поета сховали у рідній землі,

Китайку червону під сонцем лишили,

І пломінь від неї наповнює жили

У років,що рясно цвітуть край могили

І линуть у небі ,немов журавлі.