Папір, акварель. 15,6x28,4.
Долина Апазир, що простяглася між горами і вапняковими ярами на півострові Мангишлак, розташована за 80 км від Новопетровського укріплення. Тут у червні 1851 року члени експедиції вперше виявили поклади кам'яного вугілля. У долині жили казахи. Вони обробляли землю, випасали овець і верблюдів. Особливістю цієї місцевості є зарості полину, якого тут так багато, що повітря густо насичене його незвичайним запахом. Саме тут народилась легенда про казаха, який заїхав у чужий край, прижився там, забув про свою сім'ю і юрту. Родичі не раз посилали гінців, щоб переконати його повернутися. Але навіть кумис, привезений земляками, не подіяв на втікача. Гості вже попрощалися, вирішили без нього вертатися до аулу, але випадково старший з них витяг з подорожньої сумки пучок полину. Цей запах воскресив душу втікача, примусив згадати минуле і повернутися до свого роду. На малюнку стримана гама кольорів поєднує безмежний небесний простір, освітлений останніми могутніми сонячними променями, і безлюдний гірський краєвид.Невідомо, чи брав Шевченко участь у гірничих роботах, але, судячи з кількості виконаних тут малюнків («Долина Апазир», «Табір експедиції», «Відроги Каратау», акварелей «Вид на Каратау з долини Апазир», «Аульятау») та начерків, основним його заняттям було саме малювання.Час перебування в долині Апазир між 1 та 18-20 червня визначено за вказівками в листах Броніслава Залеського, написаних тут 8 та 10 червня.
" ШЕВЧЕНКО-ХУДОЖНИК БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК "
| 
