Шевченко подарував малюнок родині Ускова, коменданта Новопетровського укріплення. А в 1929 році Інститут Тараса Шевченка купив його у Надії Ускової (Смоляк). 
Малюнок виконано у Новопетровському укріпленні. Композиція твору відповідає описові казахського народного обряду — поминання померлих, про яке розповів художник у листі до Броніслава Залєського від 8.У.1857 року: "...Я назвал их "Молитвою поумершим". Это религиозное поверье киргизов. Они по ночам жгут бараний жир над покойниками, а днем наливают воду в ту самую плошку, где ночью жир горел, для того, чтобы птичка напилася и помолилась богу за душу любимого покойника. Не правда ли, поэтическое поверье?" 
На сепії зображено вродливу дівчину в національному казахському вбранні. З-під тюрбана вибились на плечі дві товсті коси. Вона затуляє рукою світильник, відблиск якого падає на надгробок з вишуканим національним орнаментом. Вогонь освітлює її обличчя, груди, плечі. Оце й усе. Але рембрандтівська характерна манера освітлення справляє враження, ніби навколо дівчини приховався якийсь загадковий, незбагненний світ.