Папір, олівець, сепія. 23 х 17,6. Про своє перебування в Аральській експедиції Т. Шевченко писав В. Рєпніній: "Лето проходило в море, зима в степи, в занесенной снегом джеломейке вроде шалаша, где я, бедный художник, рисовал киргизов". На малюнку — сцена із життя казахів, що проживали на острові Косарал, де зимував художник разом з іншими учасниками експедиції. В центрі землянки, що була надійним житлом кочівникам у люті морози, вогнище — на ньому казан із травами, над якими ворожить бакса (знахар). Його погляд звернений на чоловіка, напевно, хворого, що сидить спиною до вогню. Полум'я освітлює міцну напівоголену постать казаха середніх років з орлиним носом, вусами і борідкою. Статура постатей, деталі одягу, посуду (жезкумган на передньому плані) відзначаються завершеністю і тонкістю обробки.
Сюжет малюнка, можливо, пов'язаний з подією, про яку писав у листі до рідних О. Бутаков, який також зимував тоді на Косаралі: "Мені стало цікаво побачити баксу. Оскільки аул його був недалеко, то по нього послали, і він з'явився через три дні після того, як забили тигра".
|