Екскурсія до автопортретної

галереї Т. Г. Шевченка.

(Виховний захід Із використанням мультимедійних технологій)

Обладнання: автопортрети Т. Г. Шевченка, предмети для Інсценування, виставка збірок творів Т. Г. Шев­ченка.

Епіграфи:

— Визнання художника спрямувати світло

в глибину людського серця.

Р. Шуман

Художник — дзеркало, але дзеркало живе.

В. Короленко

ХІД ЗАХОДУ

Ведучий. У перші березневі дні ми знову згадуємо ім'я великого генія словесності, талановитого худож­ника Тараса Григоровича Шевченка. Талант приходить у світ, щоб допомагати людям у пізнанні дійсності. І Тарас Григорович Шевченко допомагав вогненним словом, яскравими фарбами, рішучими вчинками.

Слайд Х° 1 «Презентація»

1-й учень

Він був борцем,

Борцем живе між нами

І вічно житиме, крокуючи піснями

Через кордони і крізь даль віків.

2-й учень

Гомоніла твоя кобза, батьку,
Гучною струною,
В кожнім серці одбивалась
Чистою луною.

1-й учень

Який потрібно мати
В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотню літ.

2-й учень

Хай же промінь твоїх думок

Поміж нами сяє,—

«Огню іскра великого»

Повік не згасає!

1 -й учень.

 Датський критик Георг Брандес говорив, що «треба володіти мужністю, щоб мати талант». Своє життя Шевченко віддав сміливій боротьбі проти існу­ючого безправного кріпацького життя своїх земляків, проти несправедливої долі України, яку бажав бачити вільною, квітучою.

2-й учень. Творчість великих художників, а до таких і належить Тарас Григорович,— це завжди прекрасний сад з квітами й реп'яхами, а не красивий парк із утрам­бованими доріжками. (Слайд № 2): «Визнання худож­ника — спрямувати світло в глибину людського серця»; «Художник — дзеркало, але дзеркало живе».) Важко сходив Тарас Григорович до вершин малювання.

1-й учень. На сьогодні налічується 835 творів Шев-ченка-художника: живописця, рисувальника, гравера. Картини митця беззаперечно доводять, що й у над­звичайно тяжкі роки кріпацтва, заслання, незважаючи на заборони, він не припиняв працювати як художник, а в окремих жанрових композиціях досяг такого висо­кого рівня, якого ще не знало тогочасне російське й українське образотворче мистецтво.

2-й учень. В образотворчій спадщині Шевченка вели­ке місце посідає портрет. У центрі малюнків — людина, її духовний світ, характер. Митця хвилює поєднання зовнішньої і внутрішньої краси людини.

1-й учень. Шевченко за своє недовге життя встиг створити чимало портретів. Малював друзів, інколи випадкових, але чимось привабливих знайомих. Якось намалював чоловіка, який за портрет подарував йому оксамитові чоботи. Нерідко гроші за портрети були чи не єдиним заробітком митця. Траплялося, й борги віддавав кредиторам портретами.

2-й учень. Шевченко-художник наслідував і розви­вав кращі традиції таких майстрів портрета, як Боро-виковський, Кіпренський, Тропінін, Рембрант. Тарас Шевченко твердо засвоїв настанови К. Брюллова щодо уміння малювати: олівець завжди повинен йти за дум­кою художника. Портретна Палітра Шевченка досить колоритна, проте чи не найяскравіше почуття, пережи­вання митця передають автопортрети художника.

1-й учень. Хтось може запитати: «Чому Шевчен­ко так часто малював себе?» Справді, часто. Більше ЗО автопортретів у різних техніках: олійному живопи­сі, акварелі, малюнку, офорті. Хіба що Рембрант ма­лював себе частіше.

2-й учень. «Пізнай самого себе». Ці слова дійшли до нас із давнини. Кажуть, вони були улюбленим девізом Сократа. Бажання пізнати самого себе, свою душу, а потім розповісти про це людям народжує у поезії образ, який ми називаємо «ліричним героєм». Щось подібне знаходимо й у живописі. 1-й учень. Більшість автопортретів Тарас Григорович Шевченко виконав у переломні моменти свого життя. Вивчення й зіставлення цих картин може дати цікавий матеріал для розкриття душевного стану Шевченка-художника. (Слайд № 3) Давайте разом відвідаємо автопортретну галерею Тараса Григоровича Шевченка «Віч-на-віч із собою».

1-й екскурсовод (Слайд «Автопортрет 1840 р.»). Ось перший автопортрет Тараса Григоровича Шевченка 1840 року. Шевченко тільки-но одужав після страш­ного тифу. І все ж, незважаючи на фізичну слабкість, молодого художника переповнює почуття довгожданої волі, яку Тарас нарешті одержав. Він ще не встиг звик­нути до неї. Саме в той час Тарас пише братові Микиті, що й досі не може отямитися від того, як з брудного горища він, ніби на крилах, перелетів у чарівні зали Академії мистецтв. «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, велике щастя буть вольним чолові­ком»,— писав Тарас братові.

Інсценівка «Шевченко за роботою»

1-й екскурсовод. Ніколи раніше не малював Тарас олією. Звик до акварелі. Виходило непогано.

Шевченко. А що, як спробувати написати олією автопортрет? Кажуть, самого себе малювати найважче. Ніби й знаєш себе добре, а спробуй передати на полот­ні свій характер, настрій, показати усе те, що у тебе на душі...

(Відчиняє вікно, ставить дзеркало, пильно розглядає себе, починає малювати олівцем.)

1-й екскурсовод. Тарас зробив підмальовок, тоді узявся за пензлі... Невдовзі з темного овалу полотна виступило бліде й змарніле юнацьке обличчя. Глибоко запалі очі. Вилиці виступили чіткіше.

Шевченко. 26 років... Лише 2 роки минуло, як ви­куплений з кріпацтва... Та нидіють у рабстві сестри й брати, замучені в кайданах. Вираз докори на їхніх обличчях щоночі сниться мені... Скільки кривди та горя навколо!