Т. Шевченко - видатний художник, поет, письменник. Урок у 9 класі

Мета: розкрити неперевершену цінність творів поета, їх значення для нас, нащадків великого Кобзаря; при­щеплювати любов до творів Шевченка, вчити любити свою Україну, рідне слово; розвивати творче та логічне мислення дітей, техніку читання.

Обладнання: над дошкою — портрет Шевченка, при­крашений рушником, нижче — гілка калини; на столі на вишитому рушнику пучок колосків, свічка, гусяче перо, аркуші паперу; один із кутків класу Імітований під селянську світлицю, піч, лава, стіл, у кутку — ікона.

Девіз уроку: «Слово Кобзаря — джерело невмирущого духу».

ХІД УРОКУ

І. Оголошення теми та мети уроку

— Ми з вами проведемо підсумковий урок за творчіс­тю великого українського поета Т. Г. Шевченка з метою увічнення його пам'яті.

План

1.   Шевченко — видатний поет.

2.   Цінність живописної спадщини Т. Г. Шевченка.

3.   Світове значення творчості Кобзаря.

4.   Увічнення пам'яті поета.

II. Узагальнення та систематизація знань

Учитель. Шевченків «Кобзар»... Він став синонімом сумління свого часу, бо сам автор зібрав сюди кожну сльозинку, найменший стогін болю кріпака. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Ім'я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його «Кобзар» лежить на столі поряд з хлібом, а пісні його вишиті на рушниках.

На всіх континентах пісень його струни,

У чесному серці народів і рас,

Бринять переможно, врочисто і юно —

Незмінні прекрасні у будь-який час.

Він словом пророчим освітлював далі,

Закриті страшними завісами хмар,

Він долю свою і талант свій без жалю

Поклав на святий України вівтар.

Його не зломили ні тюрми, ні пута —

В нім сила народу такого жила,

Якого ні смерть, ані злоби отрута,

Як правду велику, його не здола...

Крізь пекло етапів, крізь муки заслання,

Крізь ночі холодні і душі пусті

Проніс він священну ідею братання,

Життя і безсмертя віддавши меті.

(Звучить «Заповіт» Т. Шевченка у виконанні учнів. Діти стоять із запаленими свічками. Учениця читає «Молит­ву» Д. Павличка.)

Отче наш, Тарасе всемогущий,

Що створив нас генієм своїм,

На моїй землі, як правда, сущий,

Б'ющий у неправду, наче грім.

Ти, як небо, став широкоплечо

Над літами, що упали в грузь;

Віку двадцять першого предтечо,

Я до тебе одного молюсь...

Да святиться слова блискавиця.

Що несе у вічну далечінь

Нашу думу й пісню. Да святиться

Між народами твоє ім'я. Амінь.

Учениця. Він був сином — і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві люд­ської культури.

Учень. Він був самоуком — і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Учениця. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла пере­творити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, ані віри в Бога у зневіру і песимізм.

Учень. Доля не пошкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджува­тимуть його твори.

Учениця. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.

Діти виконують пісню «Думи мої, думи».

Думи мої, думи мої

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині...

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше — спати, спати

І спати на волі —

І заснути навік-віки,

І сліду не кинуть

Ніякого, однаково,

Чи жив, чи загинув!

Доле, де ти? Доле, де ти?

Нема ніякої!

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої! Злої!
Учитель. До багатьох творів «Заповіт», «Думи мої», «Садок вишневий коло хати», «По діброві вітер виє» композитор Микола Віталійович Лисенко написав музику.

Уч е н ь. Стара-престара метрична книга — у ній усі на­родження, шлюби, смерті моринців упродовж десятка літ. Частина перша — про тих, хто народився 1814 року. Місяць лютий, 25-е число.

«У жителя села Моринці Григорія та дружини його Катерини народився син Тарас...» — так записано в церковній книзі. В бунтарі від народження був висвя­чений бідняцький син. Ім'я підказали святці — список святих. Адже грецьке Тарактикос перекладається так: здатний на непокору, безстрашний, бунтар. Проро­цтво, закладене в імені, з роками виправдається.

Учениця. Рік 1847-й. Шевченко вдруге відвідав Украї­ну. Тут він відзначив 33-й день свого народження — останній день народження на волі. Навіть гадки Тарас не мав, що в Петербурзі йому вже уготована тюрма.

Учень. Зараз він за ґратами. У зім'ятому одязі в зажурі сидить він на тюремному ліжку. Вогко, холодно і тем­но. Таким темним видається йому і його життя. Що чекає на Тараса завтра? Каторга? Смерть? Він так хоче жити для народу України. Так думав і почувався поет-в'язень