«Шевченкові афоризми»

Караюсь, мучуся, / але не каюсь.

Ми просто йшли, у нас нема / зерна неправди за собою.

У всякого своя доля / і свій шлях широкий.

Борітеся — поборете, / вам Бог помагає.

Тяжко в світі жить, / як нікого любить.

Не вмирає душа наша, / не вмирає воля.

Бо де нема святої волі, / не буде там добра ніколи.

Якби ви вчились так, як треба, / то й мудрість би була своя.

Все йде, / все минає.

Раз добром налите серце / вік не прохолоне.

Будем жить, людей любить, / Святого Господа хвалить.

Молітеся Богові одному, /молітесь правді на землі.

Бо хто матір забуває, / того Бог карає.

Нічого кращого немає, як тая мати молодая / з своїм дитяточком малим...

Кращого немає нічого в Бога, /як Дніпро та наша славная країна.

Село на нашій Україні — / неначе писанка село.

Реве та стогне /Дніпр широкий.

Возвеличу малих отих рабів німих! /Я на сторожі коло їх поставлю слово.

Великих слів велику силу — / і більш нічого.

Ну, що б, здавалося, слова.../ Слова та голос — більш нічого.