Тарас Шевченко, ставши в Петербурзі популярним портретистом, почав заробляти добрі гроші. Тоді в нього з’явився потяг до модного одягу, можливо, як віддяка за нужденні дитинство та юність. Він відвідував гарні ресторани, носив вишуканий одяг. З особливим задоволенням Тарас Григорович описує в щоденнику придбання плаща-макінтоша, які тільки-но з’явились в Петербурзі. Плащ коштував 100 карбованців  - сума на той час досить велика ( в археологічній комісії він працював за 150 на рік). Навіть під час заслання Шевченко не втратив смаку до життя: один із записів щоденника присвячений добрим пензлям, надісланим товаришем, і гаванським сигарам, що були подарунком.

Під час арешту на Шевченкові був фрак, а він – чисто виголений і мав вигляд, ніби збирається на свято. Коли поета переводили в Новопетровськ (укріплення на півострові Мангишлак), у дорозі він опирався на вербову палицю. Пізніше встромив її в землю на солдатському городі й із неї виросло перше дерево в Новопетровську. Пізніше Тарас Григорович з ініціативи коменданта форту Ускова вибрав місце для саду й розробив план, а восени 1853 року посадили сад. 1857 року форт Новопетровський перетворено на місто Олександрівське. Сад став  міським і називається Шевченковим.

Тараса Григоровича після заслання зображають у шапці й кожусі. Річ у тому, що в кінці 50-х років ХІХ ст.. українська діаспора Петербурга запровадила моду на народний одяг. Багаті поміщики вважали шиком прогулюватись столицею в кожусі. Тому такий вигляд – данина тогочасній моді. У повсякденному житті Шевченко носив звичайний для того часу одяг.