У житті цієї людини - маса дивовижних фактів . Один з них: Тарас Шевченко народився і помер в один і той же день - 10 березня, проживши на світі всього 47 років.

Незважаючи на самі суперечливі оцінки життя та творчості автор « Кобзаря » Тарас Шевченко як і раніше залишається для українців національним символом і духовним наставником.

Цікаві справи творяться зараз в Україні : у галереї національних героїв « незалежної» представлені гетьман Мазепа , батьку Петлюра , лідер українських націоналістів Степан Бандера. І якось незрозуміло виглядає на цьому тлі Тарас Шевченко

  * Ви не повірите , але національний герой України Тарас Григорович Шевченко теж бував у нашому місті. Правда , було йому тоді всього 17 років. Буваючи в нашому місті проїздом , багато років мандрівники зупинялися на заїжджому дворі в будинку під номером 75 по вулиці Краславас . Ось так само , в кінці зими 1831 -го року тут на кілька днів зупинився і полковник Павло Васильович Енгельгардт , ад'ютант генерал -губернатора. Він прямував з Вільно в Петербург , а супроводжував його тоді 17 -річний козачок Тарас . На прізвище Шевченко. У його обов'язки входило « подавати пану люльку чи стакан і стояти непомітним боввана поруч ... » , виконувати особисті доручення полковника , а ще за сумісництвом значитися «придворним художником пана Енгельгардта ».
   *  В Україні наполегливо тиражується версія , що приїхав в Дінабург барин (Павло Васильович Енгельгардт ) і його слуга ( Тарас Шевченко ) по батькові були рідними братами. Їх батько - пан Василь Енгельгардт - все життя прожив холостяком , залишивши , правда , після себе трьох синів і двох дочок. Але визнав він тільки одного свого незаконного нащадка - Павла Васильовича . Тарас же народився , коли пану було близько 59 років. Тоді в Європі незаконнонароджених дітей аристократів називали Бастардо , в Росії - байстрюк . Їх зневажали , але поява на світ « плодів любові » бар і кріпаків дівок було явищем досить поширеним .
   * До речі , спочатку в метриці Тараса було зазначено лише ім'я його матері - Агафія . Майже відразу після пологів кріпосна померла, і в документах дитини з'явилися вже зовсім інші записи , за якими його батьком був вказаний кріпак Григорій Іванович Шевченко. Але цікавий такий факт: перед самим народженням дитини Григорій з дружиною переїхали в село Кирилівка , а коли Тарасу виповнилось два роки, сім'я знову повернулася в село Моринці . Загадкове переміщення сім'ї Шевченка можна пояснити просто: так була збережена таємниця порочної зв'язку пана з кріпосної дівкою .
  * Свого часу відомий художник Карл Брюллов охрестив пана Енгельгардта -молодшого « найбільшою свинею в Торжковская туфлях ». Вступивши в наслідні права , молодий пан намагався відповідати татонькові - аристократу : керуючому було наказано з кріпаків дітей набрати дюжину хлопчаків , придатних до роботи кухаря , лакея , кучера , форейтора , домашнього живописця. Так 14 -річний Тарас потрапив у поварята . У його обов'язки входила вся чорна робота по кухні : він повинен був виливати помиї , носити дрова , чистити каструлі. Потім приїхав брат- барин перевів Тараса на посаду козачка і забрав його з собою у Вільно . Правда , перед цим він відправив хлопчика в Вільшани - на навчання до відомого місцевого художника - самоука .
   * Два роки навчання в церковно -приходській школі - це основна освіта Тараса . Багатьма знаннями майбутня гордість української літератури Шевченко був зобов'язаний першої віленської красуні , баронесі Софії Григорівні Енгельгардт . Чарівна пані вчила козачка говорити по- польськи і по-французьки . Але основні знання мов Тарас отримав від тамтешніх лакеїв . Невипадково пізніше в Петербурзі над ним підсміювалися : «Пан Шевченко бардзо добже мови по- польску , альо в його мове завше їсть ЦГЗ хлопського » ...
  * До кінця життя Тарас Григорович писав страшно безграмотно . Ось витяги з одного його листа , відправленого братові : «Брате Микито треба б' тобі погавкати та я не сирдитий . Не хай буде так як робіця .... За цілуй старого діда івана за мене , і поклоняться всій рідні Нашій яка є ... Скажи Іванови Федерціі не хай він' до мене напиши листа окроме . - Та тілько не по московським а то й читати не буду - Кланяйся йому . Залишайся здорова - Твій брат тарас' Шевченка ».
  * Треба сказати , що Тарас Григорович був щасливчиком , тому що йому щастило на добре ставлення людей , які зустрічалися йому по життю. По приїзді в Петербург Енгельгардт , бажаючи мати особистого домашнього художника , визначив свого кріпака на вишкіл до одного з майстрів живописних справ . Одного разу , коли Тарас малював з натури мармурові скульптури Літнього саду , він познайомився з молодою людиною , представився Іваном Максимовичем Сошенком. У молодих людей виявилося багато спільного : мало того , що вони були земляками , але додатково обидва захоплювалися живописом. Фраза « не було б Сошенка - не було б Шевченка» містить багато істини. Іван познайомив Тараса з багатьма маститими художниками , і Шевченко став вхожий у світські салони Петербурга. Друзі розсварилися через ... жінки : Сошенко був закоханий у Машеньку , племінницю господині квартири, яку знімав , а Тарас почав крутити з дівицею роман. Але потім друзі все-таки помирилися. А коли Шевченко помер , Іван Максимович супроводжував труну з поетом в Україні .
     * Втім , у Шевченка існує дві могили : адже спочатку його поховали в Петербурзі , на Смоленському кладовищі , де зараз встановлено пам'ятний камінь , і лише через два місяці труну з тілом покійного перевезли на батьківщину , до Канева.
   * А по молодості Тарас Григорович зі своїми приятелями навіть організували алкогольне товариство « мочемордія » , на регулярних засіданнях якого обирався голова «його всепьянейшество ». Товариші по чарці вживали благородні напої : ром , настоянки і наливки . При цьому вели розмови «за життя » і мріяли про свободу і світле майбутнє .
   * Сучасники згадували , що ще в Петербурзі Тарас Григорович пристрастився до випивки. Особливо любив він відвідувати трактир біля біржі , де зазвичай гуляли матроси з зарубіжних кораблів. Тихий в тверезості , випивши , Шевченко ставав некерованим : норовив вступити в бійку , ганив усе і всякого. У компанії не раз допивати до нестями. Знайомий поета , який свого часу активно допомагав визволити Шевченка з кріпацтва , розповідав про його життя в Казахстані : «Виходжу я годині о третій ночі вдихнути свіжого повітря. Раптом чую спів. І що ж , ви думаєте , бачу ? Четверо несуть на плечах двері , зняту з петлею , на якій лежать дві людини , вкриті шинеллю , а інші йдуть по сторонах і співають : « Святий Боже, Святий кріпкий » - точно ховають кого . «Що це ви , панове , робите ? » - Запитую їх. «Так ось гулянка у нас була , відповідають, - на якій двоє наших , Тарас да поручик , лягли кістьми . Так ми їх і розносимо по домівках ».
  * У джерелах , що описують життя Тараса Шевченка , містяться різні дати його звільнення від кріпосної залежності: то вказується , що вільною людиною поет став за кілька років до своєї смерті , то називається 1838 -й рік. В автобіографії Шевченко писав , що своєю свободою він зобов'язаний Карла Брюллова та Василю Жуковському : великий російський художник написав портрет великого російського поета. Була влаштована лотерея , і цей портрет придбаний за дві з половиною тисячі рублів. Причому частково - за гроші імператора , про що є запис у щоденнику , що описує кожен день царюючого сімейства : імператриця Олександра Федорівна витратила 400 рублів , майбутній імператор Олександр II і велика княгиня Олена Павлівна - по 300 рублів. І вже через тиждень полковник Енгельгардт відпустив на свободу цю « фортечну душу».
  * У Івана Сергійовича Тургенєва особистість Тараса Шевченка захоплення не викликала , а от Микола Лєсков відгукувався про нього з особливою теплотою : «У малоросійського народу , слава Богу, є тепер своя література , є свої оратори , свої історики. Але немає вже у неї такого лірика , яким був покійний Тарас Григорович Шевченко , справедливо названий в одній з сказаних над його труною промов «батьком рiдного слова».